Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Відвічати, -ча́ю, -єш, сов. в. відвітити, -чу, -тиш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк... питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча. Рудч. Ск. І. 11. 2) Отвѣчать, нести на себѣ отвѣтственность, отвѣтить. Смійся, смійся, а за смішки плачем одвітиш. Ном. № 12662. Гуляй, душа, у роскоші, — відвічаю. Ном. № 12503. Він одвічає, а той остається у боці. Зміев. у.
Ганчіряний, -а, -е. Тряпичный. Конст. у.
Літа́ти, -та́ю, -єш, гл. 1) Летать, носиться по воздуху. Літа орел, літа сизий попід небесами. Шевч. 155. Хто високо літає, той низько сідає. Ном. № 2554. Думка ген-ген літає. Ном. № 8270. 2) Быстро бѣгать. Літає по полю, як навіжений.
Набаламу́чувати, -чую, -єш, сов. в. набаламу́тити, -му́чу, -тиш, гл. 1) Набалтывать, наболтать (о жидкости). 2) Производить, произвести смуту, безпорядокъ. 3) Наобольщать, насоблазнять многихъ.
Пихкати, -каю, -єш, гл. 1) Пыхтѣть. От ми пихкали, пихкали над тим чаєм, та й повиливали його під ліжко. Грин. І. 89. 2) Потягивать (трубку). Лежить у садку під грушею, люльку пихкає. МВ. І. 38.
Похмарити 2, -рить, гл. безл. = нахмарити. Сонце було вияснилось, а потім уп'ять нахмарило. Богод. у.
Турь, -ря, м. = тур. Де вна сушена? — В туря на розі. Гол. II. 18.
Тяжчити, -чу́, -чи́ш, гл. Дѣлать тяжелѣе. Шейк.
Угріватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. угрітися, -ріюся, -єшся, гл. 1) Согрѣваться, согрѣться, разгорячаться, разгорячиться. Ном. № 3165. Угрівся я на печі. Конст. у. 2) Только сов. в. удариться. Долоні палали, що вгрівся ними з розмахом. Св. Л. 45.
Ухилятися, -ляюся, -єшся, сов. в. ухилитися, -люся, -лишся, гл. Уклоняться, уклониться. Шукали його вхопити, і вхиливсь од рук їх. Єв. І. X. 39. Плигав, вертівся, ухилявся. Котл. Ен. VI. 26.