Від'Їхати Cм. від'їздити.

Відригатися, -гаюся, -єшся, сов. в. відригнутися, -нуся, -нешся, гл. Отрыгиваться, отрыгнуться. Так хтось згадав, що вчорашній борщ відригнувся. Ном. № 369.

Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. у поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.

Замодлува́ти, -лу́ю, -єш и замодлюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. У плотниковъ и столяровъ: примѣрить, пригнать, размѣрить. Прилуц. у.

Клюбака, -ки, ж. = ключ 3. Вх. Уг. 245.

Комора, -ри и комо́ря, -рі, ж. 1) Амбаръ, кладовая. Виніс із комори казан. ...Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. Служить также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10. 2) Лавка. Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К ЧР. 25. 3) Таможня. Гайсин. у. 4) Cм. ритки. Ум. комірка, коміронька, комірочка. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Чуб. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Чуб. V. 9. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець. Грин. III. 539.

Мо́речко, -ка, с. Ум. отъ море.

Му́листий, -а, -е. Илистый.

Пороспозирати, -ра́ю, -єш, гл. = розглянути. Вх. Уг. 261.

Щепочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ щепа. 2) Въ причитаніи надъ умершей дочерью употреблено какъ ласкательное для дочери слово: Моя донечко, моя й правдочко! Моя донечко, моя й вишенько, моя щепочко, моя й родиночко, моя й дитиночко! Мил. 217.