Гарбариха, -хи, ж. Жена скорняка.
Гробови́й, -а́, -е́. Могильный, гробовой. Треба бідувати до гробової дошки.
Зало́га, -ги, ж. 1) Гарнизонъ. Сей город був султанський; стояла в йому турецька залога. 2) Охранительная стража. Ой Бог знає, Бог відає, де мій милий ночує: чи у полі, чи у полі, чи в великій дорозі, чи у пана гетьмана да стоїть на залозі. 3) Засада. Стежки і всі дороги черкеські обняли залоги. 4) Собраніе, сборище людей. Не ночує дівчинонька дома, на досвітках велика залога, там ночує дівчинонька здорова. 5) Землянка? Cм. Виходить часом із залоги, на сонці гріється, співи.
Людці́, -ців, м. мн. Ум. и нѣсколько уничижительное отъ люде. Трясітеся, рубці, дивітеся, людці. Такі собі людці, — не дуже гарні!.. — Траплялись і хороші людці.
Мишеня́, -ня́ти, с. Мышенокъ. Дивись: миша, миша... Несе у Київ мишенят. Ум. мишенятко. А мишенятко під вербою почуло, що мнясце пахтить.
Овід, о́вода, м. Оводъ.
Отаманство, -ва, с. Званіе, обязанность, положеніе атамана. Добивсь до отаманства, та й умер. Отаманство не легке діло.
Прищити, -щить, гл.
1) безл. Покрывать прыщами. Наїлася меду, а тепер і прищить вид.
2) прищі прищити. Cм. прищ 2.
Скубанка, -ки, ж.
1) Дерганье, щипаніе (шерсти, волось, перьевъ).
2) Корпія.
Та Ii! зват. пад. отъ тато. Та! що ти робиш.
