Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

уміти

Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Мет. 13. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Ном. № 11967. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Рудч. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра. Ном. № 2203.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 338.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМІТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "УМІТИ"
Вівчарівна, -ни, ж. Дочь пастуха овецъ. Аф. 315.
Зару́чини, -чин, ж. мн. Обрученіе. О. 1862. IV. 6. МУЕ. III. 74. Летім, брацця, на заручини: там Маруся зарумається, од батенька одлучається, до свекорка прилучається. Мет. 127.
Мнюх, -ха, м. Рыба Lota vulgaris. Шух. І. 24.
Найменува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Наименоваться, назваться.
Негарний, -а, -е. Нехорошій; некрасивый.
Погуркотіти, -чу, -чеш, гл. 1) = погуркати. Погуркотіло і стало стихати. Драг. 64. 2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.
Портянка, -ки, ж. Сукно съ основой изъ пеньковыхъ нитокъ. Гол. Од. 55.
Росторгувати, -гую, -єш, сов. в. росторга́ти, -га́ю, -єш, гл. Разрывать, разорвать. Дораз бим тя росторгала, крукам, вранам розметала. Гол. I. 175. Злу. прокляту бабу казав.... кіньми росторгати. Гол. Г. 90.
Рукодія, -дії, ж. Рукодѣліе, издѣліе. Сорочка своєї рукодії. КС. 1883. XІ. 500.
Сустанція, -ції, ж. Возможность, средства. Чого ви не купили тії землі? — Не сустанція паша стільки землі взяти. Анан. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова УМІТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.