Граби́на, -ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. 2) соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока.
До́щик, -ка, до́щичок, -чка, м. Ум. отъ дощ.
Закла́дини, -дин, ж. мн. Закладка, основаніе (зданія), также и пиршество по этому поводу. Нехай піде позве людей на закладини.
Поростягати, го́ю, -єш, гл. Растащить (во множествѣ).
Потуманіти, -ні́ю, -єш, гл.
1) Покрыться туманомъ, затуманиться.
2) Одурѣть. З ляхами потуманіли й ми.
Продирини, -рин, ж. мн. = похрестини.
Унезабарі нар. Вскорѣ. Четвертий рік настав внезабарі, — чоловік з полку вертається.
Хутряний, -а, -е. Мѣховой. Хутряний шлик.
Чтері числ. = чотирі. Маю я чтері волошки.
Чупрун, -на, м.
1) Простолюдинъ. Безокая фортуна зробила паном із чупруна.
2) — зілля. Родъ растенія.