Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зубела

Зубела, -ли, ж. Узда. Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 187.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБЕЛА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗУБЕЛА"
Викладування, -ня, с. = викладання.
Відроджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. відродитися, -джуся, -дишся, гл. Возрождаться, возродиться.
Жахли́вість, -вости, ж. Пугливость.
Жи́тнисько, -ка, с. = житнище. Вх. Зн. 17.
Звіро́к, -рка́, м. Ум. отъ ii. звір.
Лайняк, -ка́, м. 1) = лайлак. Харьк. 2) = лайняр. Вх. Лем. 431.
Поваруватися, -руюся, -єшся, гл. Остеречься, не рѣшиться. Ти свою хату не поваруєшся спродати? МВ. (О. 1862. І. 93).
Позамучуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Замучиться, измучиться (о многихъ). Позамучуєтесь, танцюючи. Драг. 343.
Потмарити, -рю, -риш, гл. = потьмарити. На небі усі звізди потмарило. АД. І. 185.
Скарбона, -ни, ж. = скарбівня 2. Кидали дари свої в скарбону заможні. Єв. Л. XXI. 1.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗУБЕЛА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.