Вінчати, -ча́ю, -єш, гл. Вѣнчать; увѣнчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Вінцем благим вінчаєм літо. Кінець діло вінчає.
Каптанник, -ка, м. Шьющій кафтаны.
Півбог, -бо́га, м. Полубогъ. Боги, богини і півбоги... біжать в олимпську карвасарь.
Плечинда, -ди, ж. Родъ пироговъ или ватрушекъ — съ творогомъ или тыквой. Cм. плачинда.
Прапрадід, -да, м. Прапрадѣдъ.
Пригоріти, -рю́, -ри́ш, гл. Пригорѣть.
Приличкувати, -ку́ю, -єш, гл. У столяровъ: пригнать.
Рукодавник, -ка, м. Конецъ косовища, за который держатся лѣвой рукой.
Сіп! меж. Дергъ! Хвать! За руку сіп мене. Мене за чуприну сіп!
Хоронити, -ню, -ниш, гл.
1) Хранить. Труну спускали полотном, шо ще баба пряла, хоронили його на сорочки. Хорони, Боже!
2) Прятать. Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько.
3) Хоронить. Тіло козацьке находити, в чистім степу хоронити.
