Виложити, -жу, -жиш, гл. 1) = викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Виложив з печі хліба. Та й важно пісню виложено. 2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки.
Гарбажійка, -ки, ж. Лукъ-сѣянецъ.
Заправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. запра́вити, -влю, -виш, гл. 1) Приправлять, приправить. Заправляла борщ олією. Медову кипучу силу словом заправляє. запра́влена горі́лка. Водка, приготовленная съ кореньями, травами и пр. Прибудь же, мій милий, в неділю уранці, — заправлю горілки в кришталевій пляшці. 2) Запрашивать, запросить, продавая. Заправив як за батька. 3) Дрессировать, выдрессировать, пріучать, пріучить, упражнять. Біда тій курці, що на ній сокола заправляють на лови. 4) Заряжать, зарядить, приготовлять, приготовить къ стрѣльбѣ. Стрілочки струже да в лучок кладе, а з лучка бере да й заправляє. Старший брат кониченька сідлає, а підстарший ружжо заправляє, хотять тую зозуленьку вбити. 5) Задѣлывать, задѣлать. І ворота того саду кіллями заправив. 6) Вставлять, вставить. Викрутив діяменти і заправив зо скла другі. 7) — но́су. Точить, отточить косу.
Зношати, -ша́ю, -єш и зно́шувати, -шую, -єш, гл. = зно́сити.
Калабалик, -ку, м. Суматоха, кутерьма. Гм. кабалик.
Піняти, -піму, -меш, гл. = пійняти. Руки розставив, щоб кота того піняти.
Скудатися, -даюся, -єшся, гл. Оскудѣть. У нас хто сіє б десятин хліба, той зімою не скудається.
Справний, -а, -е. Исправный, исполнительный. Жінка моя жвава, справна.
Стрійно нар. Нарядно. Дай же вам, Боже, й а в полі буйно.... в коморі плідно, в господі стрійно.
Тикало, -ла, м.
1) Говорящій на «ты».
2) с. Родъ игры и палочка, употребляющаяся въ этой игрѣ.