Ай! II, сз. Да, но. Не любив бим дівчиноньку, ай хороша врода!
Бажати, -жаю, -єш, гл. Сильно желать, хотѣть. Хиба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська? Проси в мене чого бажаєш. Хорітимеш, болітимеш, смерти бажатимеш.
Витрудити, -джу, -диш, гл. Утомить. Витрудив Грицько руки ту весну й те літо.
Де́рен, -рну, м. Дернъ. Зрівняв землю, покрив дерном, щоб ніхто не бачив, де полягли Гонти діти, голови козачі.
Довари́ти, -ся. Cм. Доварювати, -ся.
Журба́, -би́, ж. 1) Печаль, кручина, горесть, грусть, тоска: забота. Журба не матінка. Журба сорочки не дасть. Уже лужечки, бережечки вода поняла, молодую Марусю журба обняла. От журба йому твій кінь Ой є в мене, мати, ищи журби у хаті: перва журба — дитина малая, друга журба — свекруха лихая, третя журба — милий покидає. Козак журби не має. Журба сього світу і инші жадоби входять і глушять слово. 2) Траурный платокъ (черный съ бѣлымъ). Ум. жу́рбонька, жу́рбочка. З старим життя — сухота моя, з малим життя — журбонька моя.
Засмерді́тися, -джу́ся, -ди́шся, гл. Провоняться. Вже ввесь світ засмердівся ним (тютюном).
Затьо́р, -ру, м. 1) Скопленіе льда во время ледохода. Тут на березі, саме на Ненаситці, стояв водяний млин якогось купця; та знесло його, як був затьор. 2) дава́ти затьо́ру. Колотить, бить сильно. Пану Геленору смертельного дали затьору, і той без духу тут зоставсь.
Стелепнути, -пну, -неш, гл.
1) Затрясти, тряхнуть.
2) Затрястись.
Чистняк, -ку, м. Раст. Stachus recta L. Cм. чистець.
