Дова́люватися, -лишся, -єшся, сов. в. довали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Добираться, добраться, дотаскиваться, дотащиться. Коли б же нам до города довалитися, ой час гному отаману поклонитися. Як нам до пекла досолитись? 2) Набрасываться, наброситься на ѣду. Ото доваливсь до миски, як свиня до корита. Доваливсь, як віл до браги.
Засклі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Замереть. Засклілась була, замліла, що вже й болю не чула... Тоді дали трохи ульги, — ... віджилась краси набралась.
Кавід, -вода, м. Родъ, порода. Дід його, батько і мати, та і ввесь їх кавід такий закатований.
Ма́ндель, -длю, м. Мѣра при складываніи сноповъ, горстей конопли и пр. въ 15 или 50 штукъ.
Переняти, -ся. Cм. переймати, -ся.
Підтоки, -ток, ж. мн. Бревно, соединяющее переднюю часть воза съ задней. Полудрабки все грабові, а підтоки все кленові.
Побережний, -а, -е. , побере́жній, -я, -є. 1) Береговой. Побережні села. Сонце стало серед неба понад білим побережнім піском.
2) Набережный. Побережня стіна.
Позащіпувати, -пую, -єш, гл. То-же, что и защіпнути, но во множествѣ. У нас двері позащіпувані.
Серен, -на, м. Замерзшій твердый снѣгъ.
Сідало, -ла, с.
1) Насѣстъ. Усі кури на сідалі, півень на порозі.
2) Сѣдалищная часть человѣческаго тѣла, задница.
