Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гобелки мн. Въ выраженіи: на гобелки — до тла, совершенно. Він нас хотів спалить на гобелки, значить, зовсім, усе, як єсть. Екатер. у. (Залюб.).
Дебели́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Дѣлать дебелимъ. Харьк.
Діля́ пред. = Для. Бога діля.
Загодо́вувати, -вую, -єш, сов. в. загодува́ти, -ду́ю, -єш, гл. 1) Начинать въ первый разъ что-либо ѣсть. Як що уперве (того року) починають їсти (курча, яблуко, огірок), то перегинають за голову руку і загодовують отак: «нова новина, щоб не болів ні живіт, ні голова» (і тоді їдять). Грин. І. 253. 2) Начинать откармливать.
Козакувати, -ку́ю, -єш, гл. Жить, быть козакомъ. Не козакувать Миколі, бо не буде у його коня ніколи. Ном. № 6291.
Ля́дник, -ку, м. Раст. бобовина, vicia. Вх. Уг. 251.
Метки́й, -а́, -е́ Шустрый, проворный, ловкій, живой, скорый, бойкій. Ота смілива меткая Катря немов перелякалась чого. МВ. ІІ. 91. А до роботи ж яка метка й берка! Г. Барв. 448. О, миша метка! Камен. у.
Позживати, -ва́ємо, -єте, гл. Прожить (о многихъ). Ми з бабою вік позживали. Лебед. у.
Свирка, -ки, ж. Раст. Pinus pilla L. ЗЮЗО. І. 131.
Шльонка, -ки, ж. 1) Овца силезской породы. 2) Шерсть этой овцы. 3) Мясо этой овцы.