Вестися, ведуся, -дешся, гл.
1) Быть ведомымь, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться!
2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться.
3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставну не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася.
4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Уже ним ся сього року любитки не веде.
Звені́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дзвеніти. Текла річенька, звеніла.
Круглоокий, -а, -е. Имѣющій круглые глаза.
Милосе́рдий, -а, -е. Милосердный. Дав єсь волю серцю мому, милосердий Боже! Приручаю тебе, серденятко моє, милосердному Богу.
Наставити, -ся. Cм. наставляти, -ся.
Пливушки, -шок, ж. мн. Въ загадкѣ: сани. Пливуть пливушки, позадирали угору вушки.
Ратайський, -а, -е. Пахарскій.
Спалахнути, -хну, -неш, гл. Вспыхнуть.
Товарчий, -чого, м. Пастухъ рогатаго скота.
Хряп! меж. Бацъ, трахъ, шлепъ. Хряп дідуся по щоці.
