Доберега́ти, -га́ю, -єш, сов. в. доберегти́, -режу́, -же́ш, гл. Приберегать, приберечь; досматривать, досмотрѣть. Тепер уже доберегайте одно 'дного.
Зложити, -жу́, -жиш, гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. руки зложити. Умереть. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. неславу зложити на кого. Обезславить. На мене неславу зложили. кожух зложити. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили.
Зубець, -бця́, м.
1) Зубець — какъ фигура и какъ часть снаряда (напр. зубці у грабля́х. ; сдѣланный изъ матеріи и пр. какъ украшеніе одежды.
2) Зубокъ, часть чесночной луковицы, распадающейся на части.
3) мн. зубці. Кушанье изъ очищенныхъ зеренъ ячменя — сваренныхъ или поджаренныхъ. На закуску куліш і кашу, лемішку, зубці, путрю, квашу. Ум. зубчик.
Люби́-мене́. Раст. а) Незабудка. Myosotis palustris. б) Astrantia major. в) Eryngium planum.
Пікати, -каю, -єш, гл. Издавать пискъ. Курча в яйці піка.
Примовляння, -ня, с.
1) = приказування.
2) = примова.
Продармувати, -му́ю, -єш, гл. Пробыть безъ употребленія.
Чудан, -на, м. Знахарь. Встрѣчено только въ пѣснѣ: Пішла баба до чудана, одчудив він — очуняла.
Шерхнути, -хну, -неш, гл.
1) Подергиваться льдомъ.
2) Шероховатѣть (о кожѣ человѣка).
3) Зашелестѣть, зашуршать. Нігде ніщо ні шерхне, ні стукне.
Шибко нар. Стремительно, быстро, порывисто. Стій ти, човен, не шибко біжи.
