Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Дри́ндом нар. Рысью. Дриндом іде кінь. Вх. Уг. 237.
Завікува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Остаться навѣки, навсегда, закончить жизнь. Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую. В покритках мабуть вона й завікує. Харьк.
Заможне́нький, -а, -е., Ум. отъ замо́жний.  
Злодіячити, -чу, -чиш, гл. Воровать, заниматься воровствомъ.
Кирр! меж. Выражаетъ пронзительный крикъ испуганной курицы. На сідало тихе́ чиясь рука жорстка сягає помацьки і курицю хапає... «Кирр! кирр! кудах!». К. Дз. 145.
Мизка́ 2, -ки, ж. Мездра на кожѣ, мякоть во внутренности тыквы.
Податок, -тку, м. Подать. Рудч. Ск. II. 163. Ой видишь сам Господь з неба, на податок гроші треба. Лукаш. 139.
Подвірній, -я, -є. Дворовый, домашній. Повела їх у хату, де стояло молоко, здорові кошики з яйцями всякої подвірньої птиці. Левиц. І. 483.
Самосуд, -ду, м. Самосудъ. К. ЦН. 184. Народнього самосуду герої. К. ЦН. 196. Крівавий самосуд. К. Дз. 55.
Шерегувати, -гую, -єш, гл. Строить въ ряды. Військо збірає.... все шерегує. АД. І. 15.