ціцати

Добри́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Задабривать. А вона вже і всміхається до його і стравою що найкращою його добрить, так ні! сидить, насупившись, мов той сич. Зміев. у. 2) Хвалить. Тільки й добрить, що той світ, ніби вже в сьому світові нема ні добра, ні краси. МВ. І. 44. 3) Удобрять. Ні вже, коли ґрунт пісковитий, то хоч чим, мовляв, добри, а хліба не їстимеш. Зміев. у.

Заки́ркати, -каю, -єш, гл. О курицѣ: закудахтать, закричать: кир, кир! Кв.