Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

покутник

Покутник, -ка, м. Кающійся, отбывающій покаяніе, эпитемію.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 280.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКУТНИК"
Визначити, -ся. Cм. визначати, -ся.
Етноґра́фія, -фії, ж. Этнографія.
Крисанечка, -ки, ж. Ум. отъ крисаня.
Ламань, -ні, ж. Валежникъ, лѣсные обломки. Поїде та ламані крадькома назбірає. Черк. у.
Обкоситися, -шуся, -сишся, гл. Окончить косьбу.
Письмак, -ка, м. 1) Грамотей. Борз. у. Аж тут обізветься письмак до громади. К. Досв. 77. 2) Плохой писатель. Засіли письмаки собором у сто душ. К. Дз. 118.
Розмаяти Cм. розмаювати.
Скіглити, -глю, -лиш, гл. = скиглити.
Слідувати, -ду́ю, -єш, гл. = слідкувати. Так і біга, так і слідує за ним. Зміев. у.
Тирири меж. для выраженія разговора, бесѣды. Кума з кумою тирири, — свині марков порили. Ном. № 12950.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКУТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.