Відмовлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відмовитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Отказываться, отказаться, отговариваться, отговориться. Було мати кажуть: давай я тебе росчешу. Так я вже відмовляюсь, відмовляюсь: скубуть бо дуже. Черниг. у. Одмовлялась я обмовлялась, та й мусила послухатись. МВ. І. 21. 2) Оканчивать, окончить говорить. Ручки ж мої білесенькі одробилися, очі ж мої каресенькі обдивилися, уста ж мої сахарнії одмовилися. Чуб. V. 767.

Гайка, -ки, м. 1) Гайка. 2) Замедленіе, проволочка, трата времени. Коли б не гайка трапилася у дорозі, може б і вистиг на обід. Екатер. у. Ум. гаєчка.

Закра́сти, -ду, -деш, гл. Украсть. Коли не закрадуть у похорон, то понаходиш усе. Федьк.

Заметі́ль, -лі, ж. Мятель. Заметіль замела шляхи. Лев. І. 512.

Кізка, -ки, ж. Ум. отъ кова. 1) Козочка. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066. 2) Кнутъ, придѣланный къ козьей лапкѣ. Кізли. Cм. ковел.

Лащити, -щу, -щиш, гл. Ласкать. Лаще мати дитину: Харьк.

Низький, -а́, -е́ 1) Низкій. Через низький тин усі собаки скачуть. Ном. № 4077. 2) низький на очі. Близорукій. Ном. № 8537. Ум. низенький, низьке́нький.

Сак, -ка, м. Рыболовный снарядъ: сакъ. Части его: конусообразный мѣшокъ изъ сѣти — саківно, острый конецъ его — ґоґовник, выше послѣдняго-ошийок, самая широкая часть — черево, само отвертіе — горло; при отверстіи мѣшокъ надѣтъ на деревянную дугу — дугу, концы душ удерживаетъ на извѣстномъ разстояніи веревка — попруга, на которую надѣта остальная часть края сѣти; отъ средины по́пруги и до ґоґо́вника черезъ дугу идетъ другая дуга — облук, который держитъ сѣть растянутой: деревянная палка, къ которой привязанъ сак, наз. держак. Шух. І. 224. сак до гоні́ння — сакъ, въ который вгоняютъ рыбу, вспугивая ее. Шух. І. 227. 228.  

Цвітний, -а, -е. 1) Цвѣтной. Мил. Св. II. Давній пан польський носив цвітні чоботи-сап'янці. Ном. № 7334. 2) = вербний. Цвітна неділя. Фр. Пр. 34. ЕЗ. V. 210.

Цибулина, -ни, ж. Луковица. Ум. цибулинка.