Грі́мати и гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Доверши́ти Cм. Довіршувати.
Зруйнування, -ня, с. Разореніе, разрушеніе.
Кремінний, -а, -е. Кремневый. Ой ти, горо кремінная!
Нинечка, нар. = нині.
Повстрічатися, -чаємося, -єтеся, гл. Встрѣтиться. Біг кіт із села, а лисичка із лісу, да й повстрічались вони.
Пробайдикувати, -ку́ю, -єш, гл. Пробаклушничать.
Узол, узла, м. = вузол 1. Ум. узлик, узличок.
Шахрайство, -ва, с. Мошенничество.
Шульок, -лька, м. = шулка.
