Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поклонятися

Поклонятися, -ня́юся, -єшся, сов. в. поклони́тися, -ню́ся, -нишся, гл. 1) Кланяться, поклониться. Батькові й ненці поклоняйся. Чуб. V. 370. Также: передать поклонъ. Поклоняється бідний невольник із землі турецької, із віри бусурманської, у города християнські до отця, до матусі ...поклоняється голубоньком сивеньким. АД. І. 93. Козак до дівки ворлами та поклонився. Мет. 82. 2) поклонився пані-матці хлібом. Посваталъ дочь. Св. Л. 275.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛОНЯТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛОНЯТИСЯ"
Викинути, -ся. Cм. викидати, -ся.
Відклепати, -па́ю, -єш, гл. Отбить косу молоткомъ.
Відкопилити, -лю, -лиш, гл. Оттопырить (о губѣ). Оце! відкопилив губу! Васильк. у.
Завиття́, -тя́, с. 1) Женская повязка, имѣющая видъ полотенца, обматываемаго вокругъ головы и шеи. Гол. Од. 27. Якась жінка у завиттю прийшла. Камен. у. 2) = завертка і. Ч. Г. В. 1858, № 17, 129.
Комірчина, -ни, ж. Небольшая комора. Через сіни була пекарня з комірчиною. Левиц. І. 192.
Кравальниця, -ці, ж. = крамниця 2. Вх. Зн. 29.
Неминущий, -а, -е. = неминучий. Смерть — неминуща дорога. Посл.
Порозмантачувати, -чую, -єш, гл. Растратить, промотать (во множествѣ).
Уциганити, -ню, -ниш, гл. Обмануть. Ой, цигане, циганику, то 'сь мя уциганив: яка-м була дівка файна, а ти мя споганив. Гол. IV. 444.
Хмарка, -ки, ж. Ум. отъ хмара.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКЛОНЯТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.