Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

поклясти

Поклясти, -кляну и -клену, -не́ш, гл. Поклясть, проклясть. Мене, молоду, кожен поклене. Чуб. V. 747.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛЯСТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОКЛЯСТИ"
Гайнів, -нова, -ве Принадлежащій, свойственный гайну. Бранное слово: гайнів брат. Ном. стр. 285 № 3349.
Гицель, -целя, и -цля, м. Занимающійся истребленіемъ собакъ. Бранное слово. Лихо мамі твоїй, гицлю! Рудая. І. 65.
Дото́впитися Cм. дотовплюватися.
Казюка, -ки, ж. 1) Козявка. Казюка повиїдала хліб у полі. Метелики і казюки усякі дружно пречисту душу з неї випивають. Кул. 2) Змѣя. Ум. казючка.
Крислатий, -а, -е. Вѣтвистый, развѣсистый. Бересток крислатий. Грин. І. 118.
Оковирний, -а, -е. Пріятный на видъ, аккуратно сдѣланный. Мнж. 187.
Пірце, -ця́, с. 1) Перышко. 2) Отдѣльный листокъ растенія рогіз. Вас. 177.
Похропти, -пу́, -пе́ш, гл. Похрапѣть нѣкоторое время.
Промовляти, -ляю, -єш, сов. в. промовити, -влю, -виш, гл. Говорить, проговорить, сказать. Ой дівчинонька стиха промовляє, мене молодого як по серденьку крає. Лукаш. 128. Струна струні промовляє: нема краю тихому Дунаю. Чуб. V. 343. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 208. Дрібні сльози роню, слова не промовлю. Мет. Ой вийди, вийди, як виходила, промов словечко, як говорила. Чуб. V.
Промогоричити, -чу, -чиш, гл. Пропить деньги, ставя могоричі. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОКЛЯСТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.