Брести, -бреду, -деш, гл.
1) Переходить въ б родъ. Брести тобі дві річеньки, а третій Дунай. Ой коли ж ти мене любиш, бреди через воду. Царівна пішла якось на річку купатись, та брівши у воду й не перехрестилась.
2) Брести, медленно идти. Чужі жінки з базару йдуть, моєі немає. А ось перегодом, бреде огородом.
Гри́ще, -ща, с. Игрище, мѣсто для игры; праздничныя забавы молодежи. Вари, мати, вечеряти, я піду на грище: уже ж мені наскучило пребісяче днище. На грищі співала.
Загу́ба, -би, ж. 1) Потеря. Як у нього ячмінь, то но грошам загуба. 2) Пагуба.
Заклика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. закли́кати, -чу, -чеш, гл. 1) Приглашать, пригласить, зазывать, зазвать. На хліб, на сіль людей закликають. Я шавлію пересію, руту перстачу, — кого люблю та кохаю, — до себе закличу. Як у лісі була хата, то вона боялась сама ночувати і пішла в село, щоб закликати дівчат. 2) Произносить, произнести божбу, клятву, обѣтъ. Крім постів, уставлених церквою, закличе собі гуцул по перебутій хоробі або з иншої нагоди осібну божку (піст) в скоромний день.
Канцілюга, -ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така.
Ламкий, -а́, -е́ Ломкій.
Мі́тити, -чу, -тиш, гл. Намѣчать, мѣтить.
Прибік, -бока, м.
1) Боковая пристройка къ зданію, напр. при́боки въ клуні — по обѣимъ ея сторонамъ, для большей вмѣстимости, находятся въ связи съ клунею, но отдѣлены отъ нея стѣнами.
2) Часть сѣней, прилегающая къ хатѣ, отдѣленная отъ остальныхъ сѣней стѣнкой, — здѣсь находится устье варистой печи и входъ въ хату.
Прозивати, -ва́ю, -єш, сов. в. прозвати, -зву, -зве́ш, гл. Прозывать, прозвать. Не знає, як і батька її звуть і прозивають. Царські слуги прозвали його Незнайком.
Торохтело, -ла, с. Деревянный колокольчикъ на шеѣ коровы, вола.
