Вурчати, -чу, -чиш, гл. = мурчати. Кіт вурчить.
Дуба́рь, -ря́, м. Большой дубъ. Дубарі товстелезні.
Затужа́вілий, -а, -е. Загустѣлый, затвердѣлый, уплотнившійся.
Казати, -кажу, -жеш, гл. 1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Хоч будуть питати, не буду казати. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Не при нас кажучи. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу, кажеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(-ку), каеш, кае(-ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка': мало. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну, що тим буде?» не вам кажучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього казати з уст. Говорить изустно. 2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Кажіть мені, панове. само хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. Скачи, враже, як пан каже. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати.
Контосити, -шу, -сиш, гл. = кундосити. Нехай коси Дунай носить, та нехай нелюб не контосить.
Нара́льник, -ка, м. Желѣзная часть рала, одѣвающаяся кописть, родъ сошника.
Перепорожнювати, -нюю, -єш, сов. в. перепорожни́ти, -ню, -ниш, гл. Опрастывать, опростать, опорожнить. Чи порожня моя макітерка? — Ні, не порожня, та ось я зараз перепорожню.
Тютюкати, -каю, -єш, гл. Кричать тютю. Тютюкать добре навчився.... Як гукону було: ей, тю-тю-тютю! то аж листя з дуба посиплеться.
Шторцом нар. Прямо, вертикально, торчкомъ.
Штучність, -ности, ж. Искусственность. Пеклові дуже роскішна фантазія народнії надала штучність картини дуже цікавої.