Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повинний

Повинний, -а, -е. Долженъ, обязанъ. А коли ж ти, дівко, горда, ти повинна жарти знати: як парубок зачіпає, ти повинна жартувати. Чуб. V. 1176.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 214.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИННИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВИННИЙ"
Відхожати, -жаю, -єш, гл. = відходити. Старший брат теє зачуває, до утрені божественної одхожає. Чуб. V. 848.
Задро́бити, -блю, -биш, гл. Чи се таки до діла робиш, що й досі тута загулявсь? Та швидко і не так задробиш; Зевес не дурно похвалявсь. Котл. Ен. І. 29.
Захожуваты, -жую, -ешъ, гл. = захожаты.
Змордуватися, -ду́юся, -єшся, гл. Измучиться, изнуриться.
Пелеханка, -ки, ж. Неряха, неряшливая женщина. Угор.
Полубок, -бка, м. = обичайка. Вх. Зн. 51.
Протюпати, -паю, -єш, гл. Пройти мелкими шажками; проѣхать медленно.
Скаменілий, -а, -е. = скамянілий.
Уливати, -ваю, -єш, сов. в. улити, уллю́, уллє́ш, гл. 1) Вливать, влить. Влив йому в рот живущої води, він і ожив. Рудч. Ск. І. 128. 2) Обливать, облить, полить. Влита слізьми. МВ. (О. 1862. І. 81). Треба землю крів'ю влить, щоб почала, вона родить. Щог. Сл. 4. 3) Убѣгать, убѣжать быстро. Пес уливав. Вх. Зн. 73.
Шахрайський, -а, -е. Мошенническій. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВИННИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.