Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Допарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Подобрать пару.
Дори́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. дори́ватися, -паюся, -єшся, гл. Отворять и затворять дверь до тѣхъ поръ пока... Дорипався, що зовсім вихолодив хату.
Залі́плювати, -люю, -єш, сов. в. заліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Залѣпливать, залѣпить.
Зга́дуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. згада́тися, -да́юся, -єшся, гл. Вспоминаться, вспомниться.
Кітвиця, -ці, ж.
1) Ум. отъ кітва.
2) Доски, по которымъ скатываютъ возъ, чтобы поставить его на дуб при перевозкѣ на другую сторону рѣки. Чигир. у. Cм. китвиця.
Охайливо нар. = охайно.
Перемога, -ги, ж. Одолѣніе, побѣда, перевѣсъ.
Пороскурювати, -рюю, -єш, гл. Раскурить (во множествѣ). Пахучії ладани пороскурювані.
Утрусити, -шу, -сиш, гл. Стряхнуть немного чего. Втрусити грушок.