Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Лахмання, -ня, с. Тряпье, рубище. Заберу своє лахмання та й подамся геть із хутора.
Масля́р, -ра, м. Продавець масла.
Падіж, -жа, м. Падежъ. Падіж на овечок.
Помучити, -чу, -чиш, гл. Помучить, измучить. Що воно за чоловік був так помучений.
Ріплях, -ха, м. Раст. Lappa tomentosa.
Сідло, -ла, с. Мѣсто, гдѣ садятся рыбаки удить рыбу.
Смерком, смеркома, нар. Въ сумерки. Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люде. Прийшов так уже смеркома, як сонце зайшло.
Срачка, -ки, ж. Поносъ.
Швидко нар. Скоро, быстро. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Не так швидко робиться, як мовиться. на-шви́дко, на-швидку. Наскоро. Оце тобі, серденько, вчера на-швидко. Словце яке на-швидку перемовити.