Голосити, -шу, -сиш, гл. 1) Голосить, рыдать, вопить. Голосить неначе по мертвому. Біга Катря боса лісом, біга та голосить. голосом голосити. Громко плакать. Ой там по над яром козак сіно косить, а дівчина у долині голосом голосить. 2) Издавать высокій или унылый звукъ, шумѣть, гудѣть. Стук, гармидер, — свистять, кричать, голосить сопілка. Сині хвилі голосили. Нехай хоч дзвін голоситиме про нас до Бога.
Десятко́вий, -а, -е. Десятичный.
Ковть! меж., выражающее глотаніе.
Мажчи́р, -ра, м. = мужчир.
Нахливці нар. = нахильці. Випив горілку нахливці.
Поєднатися, -ня́юся, -єшся, гл.
1) Подружиться, сойтись, соединиться. Зібралися: старий, малий, убогий, багатий, поєднались, — дожидають великого свята.
2) Условиться, договориться.
Промнявкати, -каю, -єш, гл. Промяукать.
Простник, -ка, м. Стебель, преимущественно прямой и вертикально стоящій.
П'ялило. Cм. П'яло.
Удивлятися, -ля́юся, -єшся, сов. в. удиви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. — очима. Уставляться, уставиться на кого глазами, пристально смотрѣть. Вдивився в мене очима.
