Випозичити, -чу, -чиш, гл.
1) Исчерпать, занимая.
2) Раздать въ займы.
Деше́вшати, -шаю, -єш, гл. Становиться дешевле. Коні дешевшають, не поведу свого на ярмарок.
Звели́чити 2 Cм. звеличувати.
Зго́їтися, зго́юся, -їшся, гл. Залѣчиться. Не так хутко згоїться, як біда скоїться.
Лабуз, -зу, м.
1) Стебли сорной травы.
2) Листки, покрывающіе початки кукурузы.
Назича́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. нази́чити, -чу, -чиш, гл. 1) = позичати, позичити. Ну, я тобі назичу хліба. 2) Только сов. в. Насказать много пожеланій. Назичили йому товариші усякого добра: і щастя, і здоров'я, і довгих літ.
Одержування, -ня, с.
1) Полученіе.
2) Владѣніе чѣмъ, обладаніе.
Покликати, -чу, -чеш, гл. Позвать. Ото він пішов покликав людей і посходились.
Потатуритися, -рюся, -ришся, гл. Прикинуться. Може і справді впився, бо багато він випив, а може й потатуривсь, — його не розбереш, дуже єхидний чоловік був.
Шило, -ла, с. 1) Шило. шило в мішку не втаїться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. його й шило голить. Такой счастливый. не вміє й шила загострити. Ни къ чему не способенъ. 2) Заостренная палка, на которую натыкаютъ кусокъ рога для распариванія его. 3) шила бити. Родъ игры. 4) шилом їхати. Ѣхать, запрягши лошадей гуськомъ. Ум. шильце. Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильця і дратву.
