Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

404 error!

Гудзя́!  меж. = Гуджа. Гн. І. 25. Kolb. I. 65.
Ду́ти, -дму, -дмеш, одн. в. ду́ну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Дуть, дунуть. Як такий (горішній) вітер дме по снігу або з снігом — ото хуґа. Черном. Дунув вітер по-над ставом. Шевч. 88. 2) Только несов. в. Надувать, пучить. Мовчанка.... черева не дме. Ном. № 1117. Багатство дме, а нещастя гне. Ном. № 1592. Cм. дуйнути.
Жебра́н, -на́, м. = жебрак. Жебран ходить, хліба просить. Чуб. V. 433.
Ло́бурь, -ря, м. Неотеса, болванъ, грубый человѣкъ, дубина. Харьк. Ув. лобуряка. Г. Барв. 240. лобури́сько.
На́года, -ди, ж. Случай, удобное время. (Юда) шукав нагоди, щоб видати Його їм без народу. Єв. Л. XXII. 6.
Неприхильно нар. Неблагосклонно; недружелюбно.
Позакликати, -ка́ю, -єш, гл. Зазвать; позвать (многихъ).
Понащипувати, -пую, -єш, гл. Нащипать (во множествѣ).
Роздавання, -ня, с. Раздача.
Розчвакати, -каю, -єш, гл. Расквасить. Він йому так пику й розчвакав. Новомоск. у. Слов. Д. Эварн.