Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

мантачити

Манта́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Точить косу мантачкою. Мнж. 185. Косу мантачити. Черниг. у. 2) Тратить, мотать.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 405.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНТАЧИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНТАЧИТИ"
Браха, -хи, об. Берущій, берущая. Будеш даха, будеш і браха. Черниг. у.
Видовбувати, -бую, -єш, сов. в. видовбати, -баю, -єш, гл. 1) Выдалбливать, выдолбить. 2) Выковыривать, выковырять. 3) Выклевывать, выклевать. Ворон ворону ока не видовбає. Ном. № 7953.
Грунті́вка, ж. Усадьба. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя і поля день п'ять. О. 1862. VIII. 7.
Зані́тувати, -ту́ю, -єш, гл. = занютувати.
Зморщити, -щу, -щиш, гл. Сморщить. Рудч. Ск. II. 108.
Каланник, -ка, м. Бѣднякъ. Шух. І. 73.
Підмогоричити Cм. підмогоричувати.
Підтитарний, -ного, м. Церковный подстароста. Зміев. у.
Пробенкетувати, -ту́ю, -єш, гл. Пропировать.
Тминник, -ка, м. Раст. Asperula galioides. М. и В. Анн. 53.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАНТАЧИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.