Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

манутися

Ману́тися, -не́ться, гл. безл. Тянуть (къ чему), хотѣть, хотѣться. Каже: «як мати схочуть». — Хиба самій не манеться? МВ. ІІ. 101.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 405.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНУТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАНУТИСЯ"
Заплига́ти, -гаю, -єш, гл. Запрыгать.
Засторчи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = застромити. В болото вершу засторчив. Греб. 369.
Ля́мщик, -ка, м. Рабочій на рыбныхъ ловляхъ. Браун. 34.
Меде́ць, -дцю, м. Ум. отъ мед.
Назневажа́тись, -жа́юся, -єшся (над чим), гл. Поиздѣваться надъ чѣмъ. Ти ж над чужим ділечком назневажалась. Мил. 205.
Наузбіч нар. Въ сторонѣ.
Осапувати, -пую, -єш, гл. = обсапувати. Тютюн треба осапувати. Черниг. г.
Понамуровувати, -вую, -єш, гл. Настроить (каменныхъ построекъ).
Скрипічник, -ка, м. = скрипаль. ЕЗ. У. 68. Гн. II. 177. Цимбалоньки ріжуть, скрипічники грають. Федьк. І. 44.
Шанталавий, -а, -е. Изорванный, въ лохмотьяхъ. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАНУТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.