Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

манна

Ма́нна, -ни, ж. 1) Манна. Чуб. І. 74. І манна на народ посипалася грядом. К. Псал. 178. 2) Раст. Gliceria fluitans. ЗЮЗО. І. 124. 3) Молоко? Як би вівці на сукровищі попасли, зараз би їм уняло манну — вони утратили би молоко. Шух. І. 210.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 404.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАННА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "МАННА"
Арті́льний, -а, -е. Артельный.
Говоріння, -ня, с. Говореніе, манера говоренія.
Ди́вий, -а, -е. Дикій. Ніби дивиї звіра зубами скреготали. Чуб. І. 180.
Кресаночка, -ки, ж. Ум. отъ креса́ня.
Назори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Усмотрѣть, замѣтить. Він їх ще уперед назорив, що вони прийшли туди. Конст. у. Впала вона мені добре в око, ледві я її назорив. МВ. (КС. 1902. X. 150). Вони (злодії) і назорили, шо у батюшки така добренна патериця з срібною головкою. Мнж. 107.
Півня, -ня́ти, с. Птенчикъ, пѣтушокъ. Ум. півня́тко.
Поросковувати, -вую, -єш, гл. Расковать (во множествѣ). І невольників тих поросковуєш сам. К. МБ. XII. 279.
Пригонич, -ча, м. = пригінчий. Рк. Левиц.
Присмиком нар. Порывисто. Віє вітер присмиком. Волч. у.
Чілка, -ки, ж. = чулко. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова МАННА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.