Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

крякати

Крякати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. І. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. 2) Крякать по утиному. Чорнорибі каченята, крякаючи, у двір садком отруться. МВ. ІІ. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 316.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРЯКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРЯКАТИ"
Безкосий, -а, -е. Не имѣющій косъ. Шейк. Безкоса дівка.
Бровище, -ща, с. ув. отъ брова. Левиц. І. 441.
Збро́йно нар. Съ оружіемъ. Як виїдеш збройно гряничить гряниці. К. Досв. 151.
Кий II, мѣст. сокращенное изъ який въ выраж. кий біс! Гліб. кий чорт! Мнж. 61.
Ковбур, -ра, м. 1) Яма въ водѣ, выбитая паденіемъ послѣдней. Під першим ускоком був ковбур, єго вибила вода. Шух. І. 316. 2) = ковбаня. Желех.
Лакувати, -ку́ю, -єш, гл. Лакировать. Херс. у.
Пласт, -ту, м. Слой. Шух. І. 171, 176.
Провалюватися, -лююся, -єшся, сов. в. провали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Проваливаться, провалиться. Туди ке підскочиш, туди не провалишся. Ном. № 2033. 2) Проламливаться, проломиться. Ударив кулаком у стіну, — так стіна і провалилась, дарма, що була така завтовшки, як у мужика хата. Рудч. Ск. І. 104.
Скісно нар. Наискось, вкось.
Цоркіт, -коту, м. Бренчаніе, бряканіе, звяканіе. Желех.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРЯКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.