Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

крякати

Крякати, -каю, -єш и кря́чу, -чеш, одн. в. кря́кнути, -ну, -неш, гл. 1) = кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. І. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. 2) Крякать по утиному. Чорнорибі каченята, крякаючи, у двір садком отруться. МВ. ІІ. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 316.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРЯКАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРЯКАТИ"
Відгромити Cм. відгромлювати.
Дба́ння, -ня, с. Радѣніе, стараніе, заботливость.
Дворя́нський, -а, -е. Дворянскій. Я дворянського роду у не ходила боса зроду. Чуб. V. 1074.
Згово́рини, -рин, ж. мн. = змовини 2. КС. 1883. II. 309.
Пообварювати, -рюю, -єш, гл. Обварить (во множествѣ).
Промінне, -ного, с. То, что берется за размѣнъ.
Сотня, -ні, ж. 1) Сотня, сто штукъ. 2) Часть козацкаго полка. 3) Въ старой Украинѣ XVII и XVIII в. извѣстная часть территоріи, состоявшая изъ нѣсколькихъ курінів и сама составлявшая часть полка. Ум. со́тенька.
Уважливий, -а, -е. 1) = уважний. Знайшов уважливого слухача. Левиц. Пов. 261. 2) Съ удар. на з-мъ слогѣ: уважливий. Важный, серіозный. Класти сіно в стоги, — се діло уважливе: можно й без обіду перебути, бо як дощ піде, а стіг не вивершений буде, то погано, — треба поспішаться. Волч. у. (Лобод.).
Чарівництво, -ва, с. Волшебство, колдовство. Желех.  
Шибиткуватий, -а, -е. Шаловливый, быстрый, подвижной. Кобел. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРЯКАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.