Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

крюкання

Крюкання, -ня, с. 1) Карканье, крикъ воронъ; курлыканье журавлей. 2) Кваканье лягушекъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 316.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРЮКАННЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КРЮКАННЯ"
Бинька, -ки, ж. Ум. отъ биня.
До́лник, -ку, м. Мѣра жидкости въ двѣ осьмушки. Мнж. 179.
Жахли́вість, -вости, ж. Пугливость.
Заквіча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = закуві́кати.
Зала́плювати, -люю, -єш, сов. в. зала́пити, -плю, -пиш, гл. У плотниковъ: соединять концы бревенъ. Оце тільки ми підвалини залаплювали, а тепер візьмемось за дошки. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Ольха, -хи, ж. = вільха.
Паратарь, -ря, м. Родъ продолговатаго ковра вѣшаемаго на стѣнѣ. Валт. у.
Попридавлювати, -люю, -єш, гл. Придавить (во множествѣ).
Скоїти, -кою, -їш, гл. Сдѣлать, совершить (дурное).
Чухатися, -хаюся, -єшся, гл. Чесаться, чесать себя (если зудитъ, но не гребешкомъ). Скот і свині чухались об стіну. Левиц. Пов. 177.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КРЮКАННЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.