Вартівник, -ка, м. Сторожъ, караульный, часовой, конвойный. Він був.... економом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Ум. вартівничок, вартівниченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Cм. вартник, вартовий, вартовик, вартовничий.
Галагівка, -ки, ж. = гаївка.
Зрябіти, -бію, -єш, гл. Сдѣлаться рябымъ, пестрымъ. Шия так зрябіла дуже; хто його зна й що воно.
Ква-ква! меж., выражающее крикъ лягушки. Мов жаби квакають: ква-ква!
Коропа, -пи, ж. Жаба. Ум. коро́пка.
Мешка́нець, -нця, м. Житель, жилець.
Попразниче, -чого, с. = попразен.
Поражатися, -жаюся, -єшся, сов. в. порадитися, -джуся, -дишся, гл. Совѣтоваться, посовѣтоваться. Аж тільки радяться, поражаються три дуки сребраники на кабак ітти. З матінкою поражалася: порадь мене, моя мати, скільки мені дружечок брати. Кого ж ми будем поражаться, кого ж ми будем питаться? Дак ото ми з бабою й порадились.
Поторсатися, -саюся, -єшся, гл. Потрясти другъ друга за грудь. Поторсались чорзна як та ще й пішли й позиваться.
Спльовувати, -вую, -єш, сов. в. сплюнути, -ну, -неш, гл. Сплевывать, сплюнуть. Тричи треба сі слова проказати, за кожним разом по тричи спльовувати. Ой хоч поцілує, дак додолу сплюне.
