Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Незанузданий, -а, -е. 1) О лошади: безъ удилъ во рту. 2) Необузданный. І гарний хлопець здається, та незанузданий.
Окублюватися, -лююся, -єшся, сов. в. окублитися, -блюся, -бишся, гл. = Свивать, свить гнѣздо. Виробляють жиди, де тільки окубляться.
Повгонити, -ню, -ниш, гл. Вогнать (многихъ).
Поперепускати, -ка́ю, -єш, гл. То-же, что и перепустити, но во множествѣ.
Приведенція, -ції, ж. Приключеніе.
Приновити, -влю́, -ви́ш, гл. Обновить.
Хвилюватий, -а, -е. Волнообразный, волнистый. Полонини — се то рівні, то горбуваті, то хвилюваті обшари високих гір.
Ховзатися, -заюся, -єшся, гл. = ковзатися.
Хряпатися, -паюся, -єшся, гл.
1) = хряпати.
2) Трескаться. Посуда хряпається від огню.
