Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Відхитнути, -ну, -неш, гл. Отшатнуться. Мов опалив її своїм поглядом, аж одхитнулась. Хотів би він одхитнутись од неї, так вона такеньки пригорнулась, біднесенька, що слова гіркого уста не вимовили.
Воркотуха, -хи, ж. Ворчунья. Годі тобі, стара воркотухо! Жила Аматина там нянька.... скупа і зла і воркотуха.
Ги́ва, -ви, ж. = Ива. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили.
Дотяга́тися II, -га́юся, -єшся, гл. 1) Дотягаться, тянуть, тащить до какого либо времени, до какихъ либо послѣдствій. Тягав на собі важке та й дотягався, що тепер лежить. Він усе їх (гроші з гамана) тягав і дотягався, шо коло їх і вмер. 2) Дотаскаться.
Пластововний, -а, -е. Съ гладкой шерстью, не курчавый. Пластововне ягня. Пластововний смух.
Подій, -до́ю, м. Удой, молоко. Дай нам свого подію (подою?). Вона (ведмедиця) їм удоїла. Він узяв те молоко і поїхав.
Понамощувати, -щую, -єш, гл. То-же, что и намостити, но во множествѣ.
Хотар, -ря, м. Всѣ принадлежащія селенію земли.
Шапошник, -ка, м.
1) = шапкарь.
2) Родъ дѣтской игры.
