Виживати, -ва́ю, -єш, сов. в. вижити, -живу, -веш, гл. 1) Проживать извѣстное время. Сяк-так, аби вижити. Ном. 2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра. Мет. 50.

Високодумство, -ва, с. Высокомѣріе, гордость. Левиц. І. 502.

Гидолецький, -а, -е. = идольський. Бранное слово. Гидолецька бочка. Ном. № 3567.

Глиця, -ці, ж. 1) Деревянная игла: а) для нанизыванія капустныхъ листьевъ. Рк. Левиц. б) для вязанія сѣти. Конот. у. в) вмѣсто челнока при тканіи ситъ и рѣшетъ. Вас. 152, 176. 2) Хвоя, игла хвойнаго дерева. Кіев. 3) Балясина, столбикъ въ перилахъ, оградѣ. 4) Въ крылѣ вѣтряной мельницы: каждое изъ поперечныхъ бревнышекъ, проходящихъ сквозь рамено, на которыхъ настлано крыло. (Залюб.). 5) Поперечная соединительная жердь, поперечное соединительное бревно, напр. въ боронѣ. Чуб. VII. 401. 6) = кладка. Гей там річка, через річку глиця. Макс. (1834) 96. 7) «Деревянная линейка съ закрѣпленнымъ концемъ и вырѣзомъ для наматыванія пряжи при плетеніи сѣтей». Вас. 187. 8) При тканіи ковра: линейки для раздѣленія верхнихъ и нижнихъ рядовъ основы ковра. Вас. 171. Ум. гличка.

Дівча́, -ча́ти, с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Св. Мр. V. 39. Грин. ІІІ. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. Ум. Дівча́тко, дівча́тонько, дівча́точко. мн. Дівча́та, дівча́тка, дівча́тонька, дівча́точка. Дѣвушки, дѣвочки. Що по нас, пане, старі баби стануть в полі свистіти; а по тобі, пане, молодиї дівчата зачнуть голосити. Макс. (1849) 61. Коли родяться більш хлопчаки, ніж дівчатка — війна буде. Ном. № 13407.

Кис, кис!, меж. Уськанье собакъ. Джий! кис, кис! джий! Уджга, рябко! уджга! — цькував дід. Левиц. Пов. 227.

Коса, -си́, ж. 1) Коса. От поберуть коси, та й пійдуть ніби-то косить. ЗОЮР. І. 287. Части косы: самая полоса называется полотно́, обухъ ея — прут, носокъ — писок, часть около писку — колос, конецъ острія — жало, пятка — п'я́тка, въ которой находится пупець, входящій въ ямку косовища; пятку придерживаетъ на косовищѣ желѣзное кольцо — пе́рстінь, а сверхъ того еще желѣзная заківка и деревянный пас-клин (клинъ). Шух. I. 169. 2) Коса, сплетенные волосы. Тихо, тихо Дунай воду несе, а ще тихше дівка косу чеше. Н. п. 3) Только мн. ч. и въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ: коси. Волосы вообще. О. 1862. VIII. 49. Який він чудний: борода чорна, коси русяві. Радом. 4) Луковая плетеница, вѣнокъ, въ который вплетены луковицы. Вас. 204. 5) Селезенка. Коса свиняча, що коло печінки, довгенька. Ном. № 310. 6) = косарь 2. Вх. Уг. 246. 7) мн. = косарь 4. Вх. Лем. 427. 8) коса богоматерина. Раст. Hypericum, numifusum. Черк. у. Ум. кіска, кісонька, кісочка, ко́ска, косонька. По тра копи дівочка, по чотирі кісочка. Маркев. 68. Що суботи ізмивала і в кісоньку заплітала. Ув. косище. В тих багатих панків такі здоровецькі косища, неначе в кожної куделя на голові. Левиц. Кож. 22.

Лиця́ння, -ня, с. Ухаживаніе, любезничаніе.

Обгидитися, -джуся, -дишся, гл. Испачкаться, огадиться. Юшкою його обмочать, чоловік обгидиться. О. 1862. VI. 98.

Халяндра, -ри, ж. Цыганскій танецъ. У вікон школярі співали, халяндри циганки скакали. Котл. Ен. II. 14.