Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згук

Згук, -ку, м. Звукъ. КС. 1882. IV. 166.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 141.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГУК"
Компонування, -ня, с. Сочиненіе. У євреїв... писателі мали свій взоровзір компонування. К. Іов. XI.
Наде́рти Cм. надирати.
Пасемко, -ка, с. Веревочка или нить, которой перевязываются пасма нитокъ. Шух. І. 149.
Пороз'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. = порозв'язуватися.
Розжалобити, -блю, -биш, гл. Разжалобить. Г. Барв. 10, 226. Треба його розжалобити, щоб тільки він заплакав, то йому й легше буде. Кв. І. 106.
Роптати, -пчу, -чеш, гл. 1) Говорить всѣмъ сразу, говорить сразу такъ, что разговоръ сливается въ одинъ гулъ, ропотъ; бормотать. Чи чуєш, доню, що люде ропчуть, як твою славоньку під ноги топчуть? Н. п. 2) О водѣ: сильно журчать. Вода.... тихо леліє, не ропче. МВ. ІІ. 75.
Татоньків, -кова, -ве = татків. Шейк.
Тісніський, -а, -е. = тіснісінький. Шейк.
Улущити, -щу, -щиш, гл. Сильно ударить. Желех.
Цвітовиня, -ня, с. Стебли, клочки выпавшаго сѣна. Вх. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.