Відроджувати, -джую, -єш, сов. в. відродити, -джу, -диш, гл. Возрождать, возродить. Аж світ мені піднявся вгору! одродили ви мене.
Завкри́дно нар. Обидно. Завкри́дно йому, що в нього нема. Тому за́вкридно, що він сіяв, а той узяв хліба дві копи.
Йолоп, йо́луп, -па, м. Олухъ, дуракъ, глупецъ. Чом ти, йолопе, не кланяєшся пану Возному?
Малоси́лий, -а, -е. Малосильный. І про тебе, старче малосилий, ніхто й слова не промовить.
Очутися, -чуюся, -єшся, гл. = очутитися 1.
Судкувати, -ку́ю, -єш, гл. = міркувати.
Тигод, -да, м. = тигитка.
Тюжити, -жу, -жиш, гл.
1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав.
2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного.
3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра.
Уробити, -ся. Cм. уробляти, -ся.
Шквирк, -ка, м. Раст. Larix decidua.
