Бірувати, -ру́ю, -єш, гл. Мочь, быть въ состояніи.
Воріття 1, -тя, с. Мѣсто у воротъ. Перві свати по за воріттю, другі свати з кіньми під сіньми.
Зба́яти, зба́ю, -єш, гл. Сказать, разсказать. Що таке, дідусю? — Ні, сього не збаю, — не можу — не силуй! Неборята молодиці, збайте за мя, збайте, мене курва зчарувала, — радиці мі дайте.
Лю́де, -де́й, мн. 1) Люди. Бог Богом, а люде людьми. Бог судить не так, як люде. От уже й люде трапляються, — от уже й заміж пора — Які там, мамо, люде? — Харько Кабиця. з його люде будуть. Изъ него толкъ будетъ. Я тоді ще бачив, які з його люде будуть. вас за людей мають. Васъ считаютъ за людей, къ вамъ относятся какъ къ людямъ. в людях. Публично, при народѣ. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. 2) Простой народъ. Дивись! пан, а балака, як люде. Чи пани, чи люде? То пани, а ми люде. Ум. людки́. людоньки, людочки. Людоньки! та де в мене гроші взялися? Людочки! як же я злякалась! Ув. людиська, люди́ща. Єсть люде, єсть і людиська (людища).
Наключи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. О зернѣ: пустить ростокъ. Вже наключилося зерно.
Облагодитися, -джуся, -дишся, гл. Устроиться; поправить, починить. Повітка похилилась на бік, покрівля світиться, стріхи обсмикані, огорожа сиплеться. Нема за що облагодитися московці.
Падь, -ді, ж. 1) = падина. 2) Падежъ скота. 3) Медвяная роса, причиняющая болѣзнь колосьевъ. Падь пала (шкодлива на хліб роса). 4) На мене падь пала. На меня стихъ нашелъ. У всіх дружечок плетена коса, а на мене така падь пала, що я свою косу розчесала.
Сердити, -джу, -диш, гл. Сердить. Щоб не сердить отамана, покинув Оксану.
Частоколистий, -а, -е. Какъ частоколъ сдѣланный.
Чухнути, -ну, -неш, гл. Попасть.
