Брижик, -ка, м.
1) Морщина, морщинка. У старшої дочки почали вже в куточках коло очей складатись ледві примітні брижики.
2) Неровность въ верхней части свеклы послѣ отпавшихъ сухихъ листьевъ.
Досвітко́вий, -а, -е. Предразсвѣтный. Темнота досвіткова.
До-чми́ги нар. = до-шмиги. Тобі там буде не до-чмиги.
Зажира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. заже́рти, -жеру́, -ре́ш, гл. 1) Ѣсть, поѣсть. Хліб тиждень печений, та такий, що й зажерти не можна. 2) Пожирать, пожрать, сожрать. Зажер усе, нічого не зіставив. І жадав неситим духом увесь світ зажерти. Неправда увесь світ зажерла.
Зла́то, -та, с. и пр. = злото и пр.
Капельмайстер, -стра, м. Капельмейстеръ. Ум. капельмайстерчик. Доньку віддала за дударчика за годного тверезого капельмайстерчика.
Кісточка, -ки, ж. Ум. отъ кістка. 1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. 2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Там керви по кісточки. 3) Гнѣздо въ срединѣ яблока или груши для зеренъ.
Розчурукати, -каю, -єш, гл. = розчумати. Поки ж то ми розчурукали та зупинились.
Чутко нар. = чутно. Чутко козаченька через три городи, що ходишь до дівчини. Справили таке весілля, що було чутко на всі царства.
Шляма, -ми, ж.
1) То мѣсто на концѣ доски, которое остается не отдѣленнымъ пилою, а отколотымъ.
2) У человѣка: ключица.
