Бликнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ бликати = блимнути. Бликнув очима на мене скоса та й пішов. Черк. у. Бликнув на жінку і одвернувся до стіни. Мир. Пов. II. 77.

Блявкати, -каю, -єш, гл. Говорить вздоръ. Cм. блякати.

Бляха, -хи, ж. 1) Металлическая пластинка, металлъ въ листахъ. Шух. I. 277. Труну збудували, срібними бляхами обкували. Грин. ІІІ. 666. Всі покриті срібнов бляхов. Федьк. І. 26. 2) Жесть. Въ томъ же значеніи: біла бляха. Дах, критий білою бляхою. Св. Л. 25. На кожнім (піддашку) хрест, білою бляхою обкований. Св. Л. 25. 3) Кровельное желѣзо. Левиц. ПЙО. І. 476. 4) Родъ четырехугольной сковороды изъ листоваго желѣза, противень. Владим. у. Черниг. у. Печеню.... вкладають на бляху, вливають трошки води, щоб не припалилася і печуть. МУЕ. І. 106. Пражать горох на блясі. МУЕ. І. 99. 5) Бляха, знакъ (у сотскаго и пр.) На грудях з бляхою лядунка. Котл. Ен. Ум. бляшка, бляшечка. Соцький ... з мідною бляшкою на свиті. О. 1862. ІХ. 63.

Невзадовзі нар. Въ не продолжительномъ времени.

Обкидатися, -даюся, -єшся, сов. в. обкидатися, -даюся, -єшся, гл. Откидывать, откидать отъ себя. діла не обкидаєшся. Столько дѣла, что не успѣешь всего сдѣлать. Мир. Пов. І. 128.

Підживитися, -ваюся, -єшся, сов. в. піджитися, -ву́ся, -ве́шся, гл. = підживати, піджити 2. Після пожежі трохи Піджився.

Постерегти, -ся. Cм. постерігати, -ся.  

Розум, -му, м. 1) Разумъ, умъ. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 603. Людей слухай, а свій розум май. Ном. дурний ро́зум. Глупость. Дурний розум у тобі. Мет. з дурного ро́зуму. По глупости. брати на розум. Замѣчать, принимать къ свѣдѣнію. Бери, Петре, на розум. Ном. № 6076. на ро́зум навести. Навести на умъ, научить, посовѣтовать, растолковать. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. з ро́зуму звести. Обмануть, одурачить, сбить съ толку. Як питається, так на розум наведи, а як не питається, так і з того розуму зведи. Ном. № 3311. навчати ро́зуму, навчати на ро́зум. Наставлять. Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ. ІІ. 19. Почну на добрий розум навчати — як умію, так і навчаю. МВ. ІІ. 9. до ро́зуму приймати. Внимательно слушать. до ро́зуму дійти. Поумнѣть, съ возрастомъ поумнѣть. Яка ще з нею мова? вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. МВ. ІІ. 36. до ро́зуму довести. Воспитать, вскормить. Не той тато, що сплодив, а тощ що до розуму довів. Ном. № 7236. держа́ти розум в голові́. Быть благоразумнымъ. Не потурай, дівчинонько, та моїй розмовонці, держи розум та ум добрий в своїй головонці. Чуб. V. 62. добрати ро́зуму. Взять въ толкъ, сообразить, придумать. Мати сина зродила, не добрала розуму та в салдати оддала. Чуб. V. 1008. в ро́зум прийти. Образумиться. не сповна ро́зуму. Не въ полномъ умѣ. Моя жінка не сповна розуму, то вона і чого на світі нема — наговорить. Рудч. Ск. І. 187. перевестися на чий ро́зум. Держать чью руку, дѣлать все по чьему указанію. Поки не брав дочки в Солов'їхи, був чоловік, як чоловік, а тепер зовсім перевівся на Палажчин розум. Левиц. Пов. 343. спасти на ро́зум. Прійти на умъ. Нікому така думка не спала на розум. Кв. II. 286. піти, ходити до голови по розум. Думать, подумать, обращаться къ доводамъ ума. Чи він у барвінку купаний, що так дівчат чарує? Коли вже на правду йде, то й мені він чи одну нічку снився. Вже я ходила-ходила до голови по розум, поки схаменулася. МВ. ІІ. 157. 2) Смыслъ. Силкувався Якимко постерегти розум тієї чудної для українця мови. Левиц. І. 244. Ум. розумець, розумок, розумочок, розумонько. Чуб. V. 347. Був мужиком, тепер паную і трохи розумцю набравсь. Алв. 7.

Спітнявіти, -вію, -єш, гл. = спітніти. Гал.

Чаклувати, -лую, -єш, гл. Колдовать. Та усе нишком, не хвалячись, чаклує.... Як усі полягають спати, а вона й вийде на двір та й махне рукою. Та куди махнула, туди і хмари пійдуть. Кв. I. 204.