Білина, -ни, ж. Бѣлизна. Чорний вуаль затуляв її білий лоб і прибільшав білину її лиця.
Варнякати, -каю, -єш, варнячити, -чу, -чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить.
Каламут, -та и -ту, м.
1) = баламут.
2) Ссора, раздоръ; смута, волненіе. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хо́роше було, тихо, поки його не було. Павлоградъ. Cм. каломут.
Мела́нка, -ки, ж., также и мн. меланки. Канунъ новаго года. ходити з меланкою. Компанія парубковъ, среди которыхъ одинъ, называемый меланкою, одѣтъ въ женскую одежду, а другіе переодѣты цыганомъ, старикомъ, козою и пр., ходить вечеромъ подъ новый годъ изъ хаты въ хату, поетъ обрядовыя пѣсни и пр. Cм. коза 5.
Поплисти, -пливу, -веш, гл. = попливти.
Смітник, -ка, м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. Ум. смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила.
Тверднути, -ну, -неш, гл. Твердѣть, затвердѣть.
Тульпан, -на, м. Тюльпанъ, Tulipa. Китицями висіли пуп'янки тульпанів.
Тума, -ми, ж. 1) Овца: помѣсь шпанской овцы или шльо́нки съ простой. 2) Человѣкъ смѣшанной породы: одинъ изъ родителей турокъ или татаринъ, а другой — украинецъ. Христіяне і туми зъ христіянъ въ Кримѣ родившіися. Вродився тумою від руської бранки. Козак-тума зведе з ума, не буде любити. Тума танчик водила. Що виведе, то і стане, на дівочок погляне. тумо́ю называютъ хмураго неразговорчиваго человѣка. Якийсь нелюдний, неговіркий, якась тума з його.
Худко, -ка, м. Удодъ, Upupa epops. Cм. одуд, худок.
