Мазу́нчик, -ка, м. Ум. отъ мазун.
Мов нар. Точно, будто. Сніг мов з рукава. Чи чуєш? щось плаче за ворітьми... мов дитина. Мов гетьманського роду.
Напли́нок, -нку, м. Наносъ рѣчнаго ила, наносный песокъ. 2) Слѣдъ, вліяніе. Латинська мова лишила в лядській великий наплинок.
Необачка, -ки, ж. Безпечность, неосмотрительность.
Одногодки, -ків, м. мн. Ровесники. Ми з ним одногодки.
Плече, -ча́, м. 1) Плечо. 2) Въ столбѣ, заканчивающемся типомъ, — часть его по сторонамъ шипа. 3) Часть топора, также сапіни. Cм. сокира, сапіна. 4) Часть маґлівниці. 5) Зарѣзка въ спицѣ колеса, вставляемая въ ступку. 6) Часть кухонной печи. А в нашої печі золотії плечі, а срібні одвірки, — дайте нам горілки. 7) Въ сукновальной толчеѣ: бревно въ валу, подымающее пестъ. 8) Верхняя горизонтальная часть ярма, лежащая на шеѣ вола. Ум. плечико, плічко, плеченько. До стіни оченьками, до дружбоньки плеченьками. Ум. плечи́ці употр. только во мн. ч. Обстели мені плечиці мої хрещатим барвінком. Тут наша дівчинонька ходила, кіскою плечиці укрила.
Повичка, -ки, ж. Привычка, обыкновеніе. Би йому не дивуйте, бо в нього така повичка.
Потавати, -таю́, -єш, сов. в. потати, -тану, -неш, гл. Тонуть, утонуть. Миколай пішов за попом водою, але не потавав. Відро було залізне та й потало у криницю. Ой упала звізда з неба, потала в кирницю. У синє море сонце вже потало.
Татуненьків, татунечків, -кова, -ве Принадлежащій татунечкові.
Шиналь, -ля, м. Гвоздь для прибиваній шины, къ колесу.
