Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Відщеплятися, -ляюся, -єшся, сов. в. відщепитися, -плюся, -пишся, гл. Отдѣляться, отдѣлиться. Багато з нас до тої омани поквапилось і од простої віри мужичої одщепилось.
Древору́б, -ба, м. Сарай для дровъ.
Зги́бнути, -бну, -неш, гл. Погибнуть, пропасть. Як би поїхав, — а метелиця така була, що й світу не видко! — то був би згиб.
Капшивий, -а, -е. Неряшливый, грязный.
Обдертус, -са, м. Оборвышъ, сорванецъ. Мене все село і вся околиця зове майстром над майстрами, а ви, обдертуси, зовете тільки майстром.
Посвітитися, -тимося, -титеся, гл.
1) Зажечься (во множествѣ). Сами свічі посвітилися.
2) Зажечь огни. Було вже смерком, — по хатах вже посвітилися.
Стирати, -ра́ю, -єш, сов. в. стерти, зітру, -треш, гл.
1) Стирать, стереть. Ото щось діти крейдою понаписували на дверях, — зітри. Вона почала стирати пил.
2) Истирать, истереть. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру!
Топу-Топу меж. = тупу-тупу.
Шкіритися, -рюся, -ришся, гл. = шкірити зуби.
