Добротли́во нар. Добродушно, благодушно.
Догові́рний, -а, -е. Заключающійся въ договорѣ, причитающійся по договору.
Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Свого одбіг, чужого не доскочив. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Вовка.... живцем доскочили. Доскребти. Cм. доскрібати.
Жирови́й, -а, -е. 1) Незаконнорожденный, прижитый. Жаль хлопця доброго, він жирову бере дочку. 2) Трефовый (о масти въ картахъ). Очі витріщив, як жировий туз.
Одягненький, -а, -е., Ум. отъ одягний.
Поболювати, -люю, -єш, гл. Побаливать. Палец поболює мє.
Рецок, -цка, м. = рджок.
Суховеря, -рі, ж. = сухівря.
Хортунити, -нить, гл. безл. Счастливиться. Хортунило йому, — чоловік і піджився. Не хортунить нашому Іванові.
Штіль, -ля, м. см. сапіна
