Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заслужина

Заслу́жина, -ни, ж. = заслуга 2. Ой нетяго, нетяго, нетяженько моя, де заслужина твоя? Чуб. V. 1023.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 97.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАСЛУЖИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАСЛУЖИНА"
Витворки, -рок, ж. мн. Проказы. Уман ІІІ. 199.
Ґанчува́ти, -чу́ю, -єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.
Димови́ще, -ща, с. Пожарище, пепелище.
Дрепену́ти, -ну́, -не́ш, гл. = дременути.
Калабуха, -хи, ж. = калабаня. Желех.
Обплямити, -млю́, -ми́ш, гл. Запятнать, покрыть пятнами.
Осуруга, -ги, ж. см. осоруга.
Переинчити, -чу, -чиш, гл. = переиначити.
Пояснення, -ня, с. Объясненіе.
Смаркач, -ча, м. 1) Сопливецъ. 2) Молокососъ. Вол. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАСЛУЖИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.