Бігун, -на, м. 1) Бѣгунъ, быстро бѣгающій, скороходъ. Олінь лісний — бігун бистрий, а людей боїться. 2) Ось, на которой ходить дверь, ворота и пр.: верея. Двері спали з бігуна. 3) Верхній двигающійся жерновъ въ мельницѣ. 4) Полюсь. Найтеплійше на землі по-під рівноденником, а найхолоднійше коло бігунів. 5) Извилистый узоръ, зигзагъ. 6) Родъ колбасы. 7) Ленъ. Ум. бігунець, бігунчик.
Вороння, -ня, с. соб. Вороны. А вороннє клює-щипле личенько козаче.
Жи́ця, -ці, ж. = ложка. Ум. жичка.
Золотити, -чу́, -тиш, гл. Золотить, позлащать. Сонечко гай золотило.
Незвичайність, -ности, ж. 1) Необыкновенность, необычайность. 2) Невѣжливость, неприличіе. Велику незвичайність серед людей учинила.
Нестямний, -а, -е. 1) Растерянный; находящійся внѣ себя.
2) О дѣйствіяхъ: дикій; въ высшей стенени сильный. Нестямніш рейт. Долітали до їх хати нестямні крики та гуки (бито людей).
Розмахнути, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ розмахувати. Размахнуть.
Скрадатися, -даюся, -єшся, сов. в. скрастися, -дуся, -дешся, гл. Красться, подкрадываться, подкрасться. Ото я скрадаюсь та й скочив до лави. Я сиділа, вінок плела, а він скрався та й злякав.
Сумета, -ти, ж. Большая сумма.
Хворовий, -а, -е. Болѣвшій. Це дитина не хворова: її тільки перехрестили, а вона і вмерла.