Гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум'я прогляне. Двері гримли серед хати. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. . Три дні грімали самопали. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Коли б же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі грімає.
Довгові́к, -ка, м. Долговѣчный, многолѣтній. Дуб-довговік.
Зазнайо́мити, -ся. Cм. зазнайо́млювати, -ся.
Заопирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Заупорствовать. Піди, кажу, піди!.. так він заопирував, вражий син, таки не пішов!
Кабинетний, -а, -е. Кабинетный. То велика помилка кабинетних людей, польських політиків.
Картка, -ки, ж. Ум. отъ карта. 1) Листокъ книги. Мудрацію сю шановний читець швидко і сам розбере, прочитавши дві-три картки. 2) Паспортъ. Магдусю, Магдусю, маю таку картку, шо з'їдемо всю Польшу, ше й землю цісарську.
Опіратися, -ра́юся, -єшся сов. въ опертися, опру́ся, -решся,, гл.
1) = і. обпіратися, обіпертися. Ой перестань, чумаченьку, на пужально й опіратися.
2) Сопротивляться, оказывать, оказать сопротивленіе. Вже біді не опруся.
Очухатися, -хаюся, -єшся, гл. Обтереться, стереться.
Свиний, -а, -е. Свиной. в свиний голос прийти, зробити. Слишкомъ поздно, пропустивъ срокъ (прійти, сдѣлать).
Упісятися, -сяюся, -єшся, гл. Умочиться. Бігає, як упісяна миша. Не жартуй з вогнем, бо впісяєшся.
