Башта, -ти, ж.
1) Башня. Змурував високу багату. Михайлик — лицарь був, да як зійшов на башту, да пустив з лука стрілу.
2) Старая толстая ель. Ум. баштонька, башточка.
Вартарня, -ні, ж. Сторожка, будка для сторожа или часового.
Закриви́ти, -влю́, -виш, гл. Закривить, загнуть, искривить.
Зала́яти, -ла́ю, -єш, гл. Ругнуть, обругать. Він залаяв мене. Запінилась, посатаніла, неначе дурману іззіла, залаяла Енея так. Засвистав, залаяв: чорти б вашу ма!
Калюхатий, -а, -е. Выгнутый наружу. На бербениці та барівки треба калюхатих — вигнених доґів, бо ті судини у середині ширші. калюхата пила. Пила, пластинка которой съ того края, гдѣ зубья, дугообразна.
Кочувати, -чую, -єш, гл.
1) Кочевать. Вже сім день, як під горою ми стоїмо, кочуєм караваном. Отари кочують по степах. Кочуючи тепер, уже зімою, від куреня до куреня і від будинка до будинка, Шевченко опинивсь на весіллі.
2) Вести, препровождать. Я повернувсь до бідашки, — два гайдуки ймили, ой імили та кочуют гет до отамана.
На́голос, -су, м. Удареніе. Наголос положити. Поставить удареніе.
Напри́шкуватий, -а, -е. Дерзкій, буйный.
Повідкушувати, -шую, -єш, гл. Откусить (во множествѣ).
Стругачка, -ки, ж. Скребокъ для чистки дорожекъ. Cм. стругач 2.