Зако́пувати, -пую, -єш, сов. в. закопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Закапывать, закопать, зарывать, зарыть. Убили його та й закопали під яблунею. Нехай в'яне, поки закопають. Бодай тебе, мій миленький, в землю закопали! А під котрою ж то вербою ви, діду, закопали гроші? 2) Вкапывать, вкопать, врывать, врыть. Скажімо ся поховати, ще й хрест закопати.
Запле́ухи, -ух, ж. мн. Родъ дѣтской игры въ прятки.
Конюшина, -ни, ж. Клеверъ, Trifolium pratense.
Кріслечко, -ка, с. Ум. отъ крісло.
Опалачка, -ки, ж. Корытце, посуда въ которыхъ палають зерно.
Парсона, -ни, ж. Персона, лицо, особа. Ще він возрастом малий, розумом не дійшлий. — Будем, говорять, попліч його дванадцять парсон сажати, будуть його добрими ділами наущати, буде міждо нами, козаками, гетьманувати. Своєю парсоною з'являлась до архирея. Велика парсона, щоб тебе слухати.
Позаголюватися, -люємося, -єтеся, гл. Обнажиться, поднявъ платье (о многихъ).
Скозуватися, -зуюся, -єшся, гл. Спорить, препираться. Почав скозуваться, а далі й биться з парубками.
Смітюх, -ха, м. пт. = посміттюха.
Хрестатий, -а, -е. = хрещатий. Хрестатий барвінок. Хрестате вирізування.
