Докі́рний, -а, -е. = докірливий.
Доли́нний, доли́новий, -а, -е. Относящійся къ долинѣ.
Заме́рзти Cм. замерзати.
Запоряди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. — запоря́док. Распорядиться.
Ізв.. Cм. зв.
Ма́рне нар. = марно. Ой плачу я, плачу, свої літа марне трачу. Ум. марне́нько. Ой і як нам (літам) не марненько йти: нікому нас шанувати.
Підцьковувати, -вую, -єш, сов. в. підцькувати, -кую́, -єш, гл.
1) Натравлять, натравить. Підцькував индика собакою.
2) Подзадоривать, подзадорить, раздразнить. Підцьковує Грицька на погибель. Щоб все, що бачив, росказати і щоб Дареса підцькувать. Ще було й діда підцьковує, щоб гриз голову своїй дочці.
Скокнути, -кну, -неш, гл. = скікнути.
Фацкувати, -кую, -єш, гл. Бить по щекамъ, давать пощечины. .
Хоронити, -ню, -ниш, гл.
1) Хранить. Труну спускали полотном, шо ще баба пряла, хоронили його на сорочки. Хорони, Боже!
2) Прятать. Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько.
3) Хоронить. Тіло козацьке находити, в чистім степу хоронити.