Відтухати, -хаю, -єш, сов. в. відтух(ну)ти, -ну, -неш, гл. Спадать, спасть, уменьшаться (объ опухоли). Що ж тобі відтухає на горличку?
Жучи́ще, -ща, м. Ув. отъ жук.
Коржавіти, -вію, -єш, гл. Жесткимъ, твердымъ дѣлаться.
Недомірок, -рка, м. Рыба менѣе средней величины.
Обманний, -а, -е. Обманный, обманчивый, лживый. Смерте ж моя возбранная, ой яка ж ти обманная, — чом ти мене не звістила, як до мене приходила?
Околиця, -ці, ж.
1) Околица, окрестность. Розійшлись чутка по всій околиці галилейській. Мене все село і вся околиця зове майстром над майстрами. Полупанки роз'їзжали геть по околиці з сурмачами.
2) Околышекъ. До лиця околиця. Шапка бирка, зверху дірка, шовком шита, буйним вітром підбита, а околиці давно немає.
3) Огороженное поле.
4) Сильно удобренный участокъ земли, представляющій переходъ отъ города къ полю. Козелец. у. Ум. око́личка. Держать шапочки за околички.
Перезіпати, -паю, -єш, гл. Перестать кричать. Одна дитина перезіпала, друга починає.
Печерній, -я, -є. Пещерный. Темнота печерня.
Теліпайло, -ла, с.
1) Висящій, качающійся предметъ.
2) Безполезный, лишній человѣкъ.
Чиколоток, -тка, м.
1) = щиколоток.
2) Колѣнное сочлененіе, колѣно.